Технологія і фотоагротехніка перців

Усі фотографії плодів зроблені не з долоні або тарілки, заздалегідь зібрані з усієї ділянки ( як багатьма практикується), а з окремо взятого куща, що росте на нашому городі (що значно складніше), -,,живцем”, максимально наближені до реальності.

Окремі її пункти на фото:

ПЕРЕЦЬ СОЛОДКИЙ

Перець солодкий ми почали вирощувати, як мовиться, під “загальний шумок”, серед інших таких же городніх родичів і, як у багатьох, напевно, первістками у нас були “Каліфорнійське диво” і “Подарунок Молдови”. Але потім вони в доброму сусідстві з помідорами різко зайняли лідируюче місце на наших грядках, все більш і більш відтісняючи інших. Підкуповувала не лише порівняно невелика витрата часу на їх вирощування і хороша віддача, але і цінність кінцевого продукту. А потім захопило – закрутило, як вир, різноманітність кольорів, форм і смаків цієї диво – рослини. Тепер вирощуємо щорічно вже понад 100 сортів перців і відчуваємо, що все одно зупинитися не зможемо: адже це як гра – за кожним новим сортом, як за новим поворотом, чекаєш чогось нового і незвіданого.

Із занадто великої кількості сортів перцю солодкого ми віддаємо перевагу таким його пріоритетам: врожайність; товщина стінки, а отже і смакові якості; форма і будова плоду, тобто товарний вигляд.

Тому останнім часом ми намагаємося зменшити кількість сортів, провівши повну “реструктуризацію”, тобто залишивши найкращі у своєму класі.

На сьогодні з нашої колекції є одними з самих :

1) урожайних – Здоров’я, Лайлак Белл, Червона шапочка, Лимонне диво, але найурожайнішими залишаються Шорокшари і Альба;

2) товстостінних – Колобок, Сонечко, Червоний і Жовтий буйвіл, Золотий фазан;

3) гарних і красивих – Карпатія, Анастасія, Барон, Гурме, Інгрід;

При виробленні технології по вирощуванню перців ми увесь час прагнемо до створення деякого “універсалу”, щоб виростити його міг і “старий і молодий” і де б при мінімумі трудових витрат можна було б отримати максимум урожаю. І хоча частенько такі проби призводять до відомого виразу байки Крилова : “A ви друзі як не сідайте, все ж в музиканти не годитеся”, тобто чим менше праці, тим гірший результат, все ж деяку “загальну інструкцію” вирощування перців ми для себе виробили.

Вирощування розсади

Висіваємо насіння перців в терміни з середини до кінця лютого. Стараємося, щоб намічений день висівання співпав з родючим знаком астрологічного календаря на “зростаючому” Місяці.

За 10 – 12 днів до висівання:

1) готуємо грунтосуміш, якщо її не було заготовлено з осені, в співвідношенні: 50% лугової землі з “кротовин” і 50% перегною. На відро цієї суміші додаємо обов’язково 0,5 літра деревного попелу і, по можливості, 1 кг річкового піску;

2) дезинфікуємо насіння в 1%-ому розчині марганцево-кислого калію 20 – 25 хвилин, після цього добре промиваємо;

3) намочуємо насіння в стимуляторі росту (эмістим С, івін, епін або ін.) і потім пророщуємо насіння біля батареї опалювання при температурі 25 – 28 °С; приблизний термін набрякання (одиноке накльовування) –

3 – 7 діб;

 

4) набрякле насіння ставимо для загартування в холодильник при температурі повітря 0 + 5°С, періодично перемішуючи, і держимо їх там до дня висівання (приблизний термін 3 – 7 днів).

З такого насіння сходи з’являються на 2-7 днів раніше, ніж з сухих, а врожайність підвищується на 20-30%. За допомогою загартування ми вирішили одну з важких своїх проблем: як зробити так, щоб в усіх ящиках, в кожному з яких висіяні близько 10 сортів перців, сходи були одночасними. Примірно через 3 доби насіння біля третини сортів проростає (пророщування закінчують при накльовуванні 1 – 5% насіння) і ми їх ставимо в холодильник, інші туди заносимо у міру їх набрякання впродовж подальших 1 – 4 діб. Таким чином, як би підводимо усіх до однієї “риски очікування”. З такого загартованого насіння сходи виходять дружні, а рослини міцні.

В день висівання:

1) ящики, повністю заповнені грунтосумішью, проливаємо крутим окропом (краще це робити за 3 – 5 днів до висівання, щоб грунтосуміш підсохла);

2) висіваємо насіння в намічені (втискуванням лінійки) через 5 см і политі борозенки на глибину 1 – 1,5 см з відстанню у рядку 1 – 5 см (залежно від наявності насіння), присипаємо борозенки просіяною грунтосумішью і злегка поливаємо теплою, з додаванням “марганцівки”, водою;

3) накриваємо ящики поліетиленовою плівкою і ставимо ящики біля батарей опалювання (температура 25 – 28 °С).

Через 3 – 7 днів після висівання, коли починають з’являтися сходи, ставимо ящики на підвіконня, знімаємо поліетиленові плівки і відкриваємо кватирки на 5 – 7 днів, щоб розсада не витягувалася (температура повітря вдень 15 – 18 °З, вночі 11 – 13 °С). Після цього кватирки закриваємо.

Днів через 10 – 15 після висівання, робимо перший прорив рослин, залишаючи міцніші.

Через 20 – 25 днів після висівання у фазі одного-двух справжніх листків робимо кінцевий прорив рослин, видаляючи слабкіші і залишаючи в ряду відстань між ними не менше 4 – 5 см.

Сортування рослин в процесі їх зростання ефективніше, ніж калібрування насіння перед висіванням.

Поливаємо розсаду під корінь, як тільки підсохне верхній шар грунту : на початку розвитку рослин рідко (десь 1 раз на тиждень), потім частіше (через 3 – 5 днів).

Встановлено, що кращими якостями вірізняється розсада перців, вирощена на помірно-вологому грунті, ніж на вологому.

Висадження перців у відкритий грунт

Розсаду, що підросла, в середині-кінці квітня (до моменту, коли зацвіте абрикоса) ми висаджуємо в неопалювану теплицю, накриту до цього часу поліетиленовою плівкою. Посадка рослин – майже по сім’ядолі в глибину з відстанню в рядку через 15 – 20 см і 20 – 30 см між рядками.

У теплиці за 3 – 4 тижні розсада приживається, міцніє, загартовується, підростає і, пересаджена потім у відкритий грунт з хорошою прикореневою грудкою землі, вона швидко починає рости, раніше плодоносить і дає більший урожай.

Ми пробували вирощувати розсаду і, як більшість радить, в контейнерах (у різних місткостях – “скляночках”). Але для нас така технологія виявилася більш клопіткою і менш ефективною. І ось чому. Навіть тоді, коли ми вирощували менше сортів і, отже, менше розсади, ніж зараз, все одно розставити велику кількість місткостей на вікнах, столах і стелажах – проблематично. Потім, коли вона підросте, “вигулювати” усю цю “армію” на балкон і назад в кімнату – важко. Світла усім все одно бракує і розсада витягується. Єдину перевагу цього способу – швидку приживаність розсади із-за неушкодження коренів ми компенсуємо, викопуючи розсаду з теплиці з великою прикореневою грудкою землі. Але теплиця або хоч би маленький плівковий парничок, це як шлюзова камера у космонавтів: тут вже не квартира, де занадто тепло і мало місця, але і не відкритий грунт, де ще сиро і холодно. І зі своїх спостережень зробили висновок: розсада швидше приживається, рослини надалі сильніші і урожайніші, якщо їх пікірувати в тепличку, і потім нехай навіть з частковим ушкодженням коренів висаджувати у відкритий грунт, ніж з неушкодженою кореневою системою, але зніжені і, частенько, перерісші висаджувати прямо на грядку.

На постійне місце розсаду висаджуємо зазвичай ближче до 15 травня залежно від погодних умов. Потрібно пам’ятати, що знижені температури приводять до сильного гальмування зростання розсади і рослин перцю і, отже, – до зниження урожаю. Висадку здійснюємо в підготовлені лунки, заздалегідь поклавши туди 1- 3 кг перегною і жменю попелу. Це здається забагато, але перегній йде не лише як тарілка з їжею, але і в якості “пухової перини”, покращуючи повітряну аерацію і зберігаючи необхідний водний баланс. Не подумайте, що якщо дасте в 5 разів більше добрива під кущ, то отримаєте в 5 разів більший урожай: бадилля може і так, а плодів ні. Всьому потрібна міра.

Лунки добре проливаємо (не менше 1 л води), висаджуємо розсаду і ще раз поливаємо (десь 0,5 л води), зробивши перед цим навколо рослини лунку у вигляді земляного валика і мульчуємо сухим грунтом. Посадку саджанців проводимо на той же рівень, на якому вони росли в теплиці. На відміну від помідорів, при більш глибокій посадці на стеблі не утворюються додаткові корені, а відбувається пригнічення рослин.

Кущі, що виросли з густо висадженої розсади, витягнуті, слабкі, менш урожайні і більше вражаються хворобами. Тому розсаду на городі ми висаджуємо на відстані в ряду через 40 см (щоб рослини, що виросли, торкалися одне одного, але гілками не перепліталися), а між рядами – через 60 – 70 см Високорослі перці типу “Італійський чобіт” і “Карпатія”саджаємо за схемою 80 х 50 см.

Догляд за рослинами

Після висадки у відкритий грунт через 2 – 3 дні робимо повторний полив рослин. А днів через 10 – 14 робимо підгодівлю рідким гноєм в співвідношенні 1: 10, або курячим послідом 1: 15, або сечовиною 20г на 10 л води. Ця підгодівля одна з найважливіших, оскільки розсаді перцю як асфальтовому катку, потрібний сильний первинний поштовх до руху. Після неї робимо перше легке розпушування грунту. На початку масового цвітіння перців робимо видалення першої квітки або вже його зав’язі, що з’являється в першій розвилці молодого ствола, оскільки рослина втрачає багато енергії на “вигодовування” цього плоду, затримується в зростанні і розвитку. Також видаляємо пасинки до першої розвилки.

…,,королівську” квітку (у кружку), розміщену в головній розвилці, прибираємо і усі пасинки (у квадратах) до неї теж…

 І відразу після цього проводимо підгортання уздовж ряду “невисоким валом”.

… перець після прибирання ,,королівської квітки” і легкого підгортання… 

   Перець – це як ,,маленьке котеня”: нагодуєш його, напоїш, а особливо погладиш, тобто розпушиш землю навколо нього, і він як маленька пухнаста істота так і тягнеться за рукою, росте на очах.

 

…Мульча – як цілющий компрес. Оберігає: вдень від перегрівання, вночі – від охолодження, зберігає: вологу і рихлість грунту, не дає розвиватися хворобам і бур’янам….

 

Коренева система у перців невелика, тому чим більше у вас можливостей полити і розпушити грунт, тим більше вірогідності отримати високий урожай.

… А коли до мульчі додався ще і краплинний полив, то перець став почувати себе як,,сир в маслі“….

Гілки у перців, як правило, ламкі і ми на своїй ділянці в період, коли сформувалася основна маса плодів і кущ вже не росте, робимо підв’язку кущів до жердин, як низькорослі помідори. Це створює не лише порядок, легкий прохід в рядах, рівне освітлення і провітрювання, але і усуває головну біду дозрілих перців – “поле Куликове” – коли вони під тяжкістю плодів лежать на землі головами в різні боки, частенько поламані. Південь хоча і недалеко, але все таки не у нас, тому часто доводиться у кінці серпня, на початку вересня прискорювати дозрівання плодів. Для цього видаляємо усе листя до першої розвилки стебла, видаляємо усі пасинки, на яких не сформувалися плоди, видаляємо квітки і маленькі плоди, залишаючи лише ті, які досягли характерних для цього сорту розмірів.

Для себе зробили висновок, що основними трьома китами, на яких тримається врожайність перців є:

1) пікіровка (пересадка) домашньої розсади в теплицю або парничок і її загартування;

2) висадка в лунки, з додаванням туди перегною, компосту або інших рихлих добрив і первинна підгодівля розсади перцю після її висадки у відкритий грунт;

3) полив і розпушування грунту після кожного сильного дощу або зволоження – одно розпушування замінює 1 – 2 поливи.

І ще три маленькі секрети-поради для початківців або “кому до 30″ і читати літературу немає часу:

1) ми звикли вважати, що якщо гниє стебло або плід – означає багато вологи. У перцю навпаки: сигналом критично малого змісту вологи в грунті є поява чорних плям на його плодах – ознака ураження рослин,,вершинною гнилизною”. Це означає – у перцю настала межа терпіння;

2) якщо вибірково деякі кущі зав’яли і полив їм не допоміг (ознаки ураження варцеліозним в’яненням або бактерійним раком) – видаліть ці рослини з ділянки: їх вже, як правило, не врятуєте, а інші не заражатимуться;

3) насіння беріть тільки із стиглих плодів.

У кінці невеликий відступ у вигляді спостереження: одним з найважчих і болючих при вирощуванні, особливо перців, є період від висівання до появи сходів. Краще тим, хто висіяв не своє власне насіння, а купив їх у колекціонерів по оголошеннях або тим більше на ринку: якщо через тиждень або тим більше два рослини не з’явилися, вони готові заявляти, що їх обдурили, продали погане насіння. А тим часом, в насінні криється не більше 20 % невдач, а інші 80 % – в технології. Адже навіть висаджене в один день, в один і той же ящик, насіння одного і того ж сорту перцю не гарантує рівну 100 % схожість: десь посадили більш глибоко, а десь менш, десь ближче до батареї, а десь далі, десь полили більше, а десь менше і багато інших дрібних, але впливаючих на загальний результат, чинників. Тому рекомендуємо вирощувати розсаду пророслим насінням. Вбиваєте двох зайців відразу: і якість насіння встановите, і допоможите рослинам швидше світ побачити.

По своєму досвіду можемо сказати, що найбільш вірогідними причинами того, що насіння не зійшло, можуть бути:

1. Низька температура повітря в кімнаті (нижче 20 °З, тоді як оптимально рекомендована 25 – 28 °С). Посилюється це ще тим, що ящики з насінням, що не зійшло, додатково поливаються водою, температура грунту ще більше знижується, грунт ущільнюється, як мовиться, процес ще більше посилюється.
2. Висока температура повітря (близько гаряча батарея). Посилюється неглибоким висіванням насіння (менше 1 см) і малими дозами поливу – насіння лежить в грунті сухим, не проростає.
3. Грунт нерекомендованого складу (“з вулиці”), швидко “злежується”, щільний. Посилюється сильним поливом, стає ще щільнішим – низька аерація, бракує кисню, насіння не може прорости. Попутно хотілося б сказати про грунт: останнім часом почастішали випадки скарг на те, що насіння зійшло, викинуло сім’ядолі, а далі  рослини не ростуть і потім пропадають. Так от, причина, як правило в тому, що грунт, куплений у “хлопчика” на ринку містить багато торфу замість перегною – грунт кислий. Насіння в такому грунті проростає (поживних речовин насіння вистачає для виходу сім’ядолей), але надалі рослини не розвиваються, зупиняються в зростанні і гинуть (корінці стають коричневі).

Це найбільш характерні і поширені причини несхожості насіння. І ще про бич розсади – “чорну ніжку”, коли розсада, що зійшла і підросла, починає падати, як підкошена. Щоб її уникнути необхідно мати, передусім, якісний незаражений грунт, не допускати перезволоження грунту при надмірно високій або низькій температурі, не загущати рослини, тобто сіяти рядами, а не площею.

Земля, як відомо – невичерпне джерело багатства, вона може забезпечувати добробут усіх, хто має хоч би маленький її шматочок. Необхідно тільки її раціонально і правильно використати. І тоді секрети її родючості стануть секретами врожайності вашої грядки і вашого успіху.

І на сам кінець декілька слів “про між іншим”: не подумайте дивлячись на фотографії, що труднощі тільки у вас, а у нас все саме зростає. Ми кінчиками своїх пальців і щоденним потом на лобі підтверджуємо життєву істину – чим більше покладеш, тим більше візьмеш. І змінити аксіому життя трудівника ніхто не в змозі: чим більше праці витратиш, тим більш високий урожай отримаєш. І як результат: при правильному і умілому підході ви завжди матимете на своєму столі цей унікальний, корисний і такий бажаний овоч.